Сергій Литвиненко (1899-1964) народився поблизу Полтави (тоді територія царської Росії). У 1920 р. він воював у лавах української армії проти більшовиків.
Після війни Литвиненко навчався в Академії образотворчих мистецтв у Кракові, а потім залишився в Парижі, де, серед інших, познайомився з роботами провідних європейських скульпторів того періоду, як Августа Родена та Антуана Бурделя.
У 1930 році він оселився назавжди у Львові, знайшовши притулок у Вільній академії мистецтв на вулиці Пісковій, а згодом керував власною студією на вул.Мончинського (тепер Єфремова), подалі від центру міста, в тихому житловому районі. Своїми скульптурами в дусі модернізму, які він представляв на виставках у Польщі та за кордоном, він одразу привернув увагу в мистецьких колах. Литвиненко потрафив досконало упіймати та зупинити рух. Особливістю більшості його робіт була також необроблена, шорстка поверхня. Його сучасник, історик мистецтва Микола Голубець характеризував його як художника “сили, виразності та руху”.
Основним інтересом художника було монументально-декоративне мистецтво, але він також займався керамікою, будучи керівником керамічної майстерні, що працювала в колишніх фабричних будівлях Івана Левинського. Для польського читача цікаво буде дізнатися, що художник зробив в мармурі портрет Зофії Батицької, актриси німого кіно, міс Полонія 1930 року та віце міс Європи (робота не збереглася).
Після початку Другої світової війни та окупації радянськими військами Львова Литвиненко вступив до Спілки художників СРСР, виставляв свої роботи на виставці в Москві, був співавтором львівського пам’ятника сталінській конституції (знесений у 1941 р.), зайняв посаду керівника фабрики скульптури та кераміки у Львові, яка виконувала замовлення на пам’ятники, що прославляли героїв комунізму. Він залишився на цій посаді після вступу німців до Львова. Ще до повернення радянської влади Литвиненко втік спочатку на захід, а потім до США.
В Америці він вів динамічне творче та суспільне життя, брав активну участь у колах української діаспори, читав лекції в Українському інституті образотворчих мистецтв. Тим часом у Радянському Союзі його роботи були визнані ідейно шкідливими, вилучені з музейних колекцій та знищені. Пам’ятники, що стояли у публічному просторі, також не представляли героїв, яких просувала нова влада. Чистки пережили лише поодинокі роботи скульптора.
Саме тому тим цінніші збережені роботи художника на Личаківському кладовищі, особливо монументальний пам’ятник на могилі поета Івана Франка *, встановлений у 1933 році.
Невеликі скульптурні надгробки зроблені Литвиненком на могилах Василя Пачовського та Івана Кивелюка. Є також два пам’ятники, реалізованих за межами Львова, які присвячені Українській Галицькій армії: у Раві-Руській та в Яворові.
*Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі
Джерела:
Глембоцька Г., Сергій Литвиненко – lvivcenter.org, https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/lytvynenko-serhiy/ (dostęp 9.10.2020)