Тадеуш Блотницький (1858-1928) – художник, який залишив мало робіт на Личаківському кладовищі, але варто згадати його доробок через високий рівень, а також значення для Львова цього дуже талановитого скульптора, більшість найкращих робіт якого було знищено.
Тадеуш Блотницький походив з мистецької родини. Першим учителем молодого скульптора був його батько, Едуард; наступним – Парис Філіппі, друг Матейка і Гроттгера, який прибув з Кракова та зібрав навколо себе велику групу львівських художників. Потім він навчався у школі образотворчих мистецтв у Кракові, а після закінчення – у Відні. За виконану там скульптуру він отримав першу премію та стипендію на поїздку до Парижа.
Після повернення художник відкрив студію в центрі міста (вул. 3. Мая 11, в даний час вул. Січових Стрільців). Блотніцький знав Габріелу Запольську, яка бувала у нього в студії. За однією з версій, саме він став прототипом головного героя роману Каська Каріатида – скульптора Водніцького. Пізніше, після повернення з Кракова, художник переніс свою майстерню на вул. Сапіги 9 (нині Бандери), недалеко від Політехніки, де читав лекції зі скульптури та орнаментального малюнка.
Від творів Тадеуша Блотницького, що прикрашали громадський простір Львова, майже нічого не збереглося, окрім кількох оздоб кам’яниць та срібного релікварію Якуба Стрепи у вигляді барокового саркофага в Латинській катедрі. Фонтан Світезянка, встановлений на площі Галицькій, був розроблений художником під час навчання у Відні у віці 21 року. На жаль, він був зруйнований після війни, подібно як і фігура папи Пія IX, виконана для собору св. Юра. Після війни пам’ятник було знищено комуністичною владою з ідеологічних міркувань.
Дві великі алегоричні фігури, зроблені з нагоди візиту імператора Франца Йосифа до Львова, а згодом розміщені на ратуші, були втрачені під час зміни інтер’єрів у 1928 році. Ні погруддя Франциска Смолки на кургані Люблінської унії, ні його пам’ятник у центрі міста не збереглися.
Автентична статуя Міцкевича в колишньому Станіславові (нині Івано-Франківськ) не збереглася до наших часів – фігура дуже постраждала під час польсько-української війни, а її копія була зроблена в міжвоєнний період (цю версію пам’ятника можна бачити і сьогодні). Такий самий пам’ятник художник зробив і для Велички.
Ми також можемо милуватися творами Блотницького у Кракові, де скульптор жив у 1886-1906 та 1914-28 роках. Для міста під Вавелем він створив алегоричну групу на фронтоні театру Словацького, пам’ятник Міхалу Балуцькому на Плантах та кілька надгробків на Раковицькому цвинтарі.
За межами Львова зберігся пам’ятник Яну III Собеському його різця в Перемишлі.
Художник виготовив лише два надгробки для Личаківського кладовища, з яких тільки один зберігся до наших днів у первісному вигляді. Я маю на увазі погруддя президента Львова Міхала Міхальського *, поставлений на високому п’єдесталі на колишній Алеї заслужених, зроблений у співпраці з фірмою Тировича. Під час війни з другого надгробного пам’ятника, який належав повстанцю та акторові Густаву Фішеру, було викрадено бронзовий бюст.
Надгробок авторства Блотницького також знаходиться на цвинтарі в Бережанах.
Художник помер у Кракові. Його поховали на Раковицькому кладовищі, надгробний пам’ятник прикрашає медальйон з його автопортретом.
*Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі
Джерела:
Nicieja S., Ogród snu i pamięci, 2010
Бірюльов Ю., Львівська скульптура, Львів 2015