Слідом за Антоном Шимзером його молодший брат Йоганн (1793-1856), також випускник Віденської академії образотворчих мистецтв, на коротко приїхав до Львова у 1821 році, а з 1826 році назавжди перебирається до міста. Поки його брат працював у Львові, Йоганн пробував свої сили в Польщі Конгресовій, Молдові, Румунії та Угорщині. Але саме в Галичині він оселився, одружився, асимілювався (користувався польським відповідником свого імені- Ян) і залишив спадкоємців, які продовжували його діяльність.
Як і його брат, Ян Шимзер не зосереджувався лише на надгробних пам’ятниках. Він виконував декоративні роботи в палацах львівської та галицької аристократії, в т.ч. у палацах Бесядецьких та Чарторийських (фігура коня в натуральну величину), Холоневських та Стрембошів. Він також був автором барельєфів, які мали прикрашати львівську ратушу, але, на жаль, були втрачені під час пожежі. Національний заклад Оссолінеум найняв його для оформлення інтер’єру та фасаду новоствореного будинку у Львові. Він також допомагав братові у праці над замовленнями. Незважаючи на високу продуктивність Яна Шимзера, було знайдено лише один твір, підписаний іменем художника – це барельєфи, що прикрашають кам’яницю на вул. Князя Романа 24.
За 30 років своєї діяльності у Львові він залишив багато надгробків на Личаківському кладовищі (у 20 випадках його авторство не викликає сумнівів).
Найцікавішим із збережених робіт Яна Шимзера є скульптурна група на надгробку Матіаса Бауера (поле 5). Бауер був багатим купцем, який оселився у Львові під час австрійського поділу Польщі. Захоплений класицизмом, він оформив у цьому стилі свою кам’яницю (автором прикрас був скульптор Гартман Вітвер, який працював у Львові). Надгробний пам’ятник складається із 6 фігур, вписаних у трикутник – жінки та дітей, найімовірніше, перебуваюча в жалобі, родина покійного. У період класицизму подібні композиції були не рідкістю; зі старих описів Личаківського цвинтаря ми дізнаємось, що їх було більше, таких як, наприклад, поховання високородженої жінки (на жаль, невідоме ім’я), яке складалося з багатьох фігур, розміщених навколо чотирьохметрового постаменту з погруддям покійної). На жаль, у першій половині 19 столітті цей надгробний пам’ятник було ліквідовано, а скульптури перепродані. Тепер вони стоять окремо на новіших похованнях у різних частинах кладовища.
У творах Яна Шимзера, крім античних та міфологічних мотивів, фігурує чітко виражена християнська символіка. Два надгробки-близнюки – Странських * та Юзефа Абгаровича * – представляють реалістичну фігуру Христа, що падає під хрестом. Однією з найцікавіших пам’яток є надгробний камінь Міхала Шока, розташований на полі 5, з фігурою його покровителя – Архангела Михаїла, представлений художником у динамічний момент під час боротьби із Сатаною. На іншому надгробку ми можемо бачити плачку, яка обіймає хрест та Діву Марію, що топче змію; або уособлення трьох чеснот: Віри, Надії та Любові.
Художник охоче ділився своїми знаннями, за своє життя він підготував 25 учнів до іспитів на підмайстра каменяра.
Надгробки з майстерні Шимзера можна знайти і в інших містах Галичини, в тому числі на кладовищах у Ряшеві (включаючи два підписаних), Тернополі, Коломиї, Бродах, а також у Золочеві, Городку та Рудках.
Ян Шимзер помер у Львові у 1856 р. і був похований на Личаківському кладовищі. Майстерня перейшла до його сина Леопольда, який, незважаючи на те, що закінчив мистецькі студії у Відні, почувався краще в ролі управителя. Саме завдяки здібностям його та його дружини Вікторії бренд “Schimser” став провідним серед тих, хто надавав каменярські послуги у Львові у другій половині 19 століття. Окрім майстерні на Личаківській, була відкрита ще одна, на вулиці Пекарській, 97 (практично біля самих воріт Личаківського цвинтаря). У закладі працювали вісім скульпторів, багато майстрів та каменярів. Такі художники, як Антоні Кужава, Абель Марія Пер’є або Юліан Марковський ( племінник Леопольда), співпрацювали з компанією, а Шимзер також займався імпортом каменю для будівельних та художніх робіт. В нього можна було купити пісковик, граніт, мармур, алебастр, лабрадор. Постійна вітрина фірми знаходилась … в готелі Жорж. Найбільшим замовленням в історії фірми було, мабуть, постачання рожевого граніту з Італії у 1902 році для пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові та виконання всіх пов’язаних з ним каменярських робіт. Хоча прямий контракт з італійською компанією був би дешевшим, комітет з будівництва пам’ятника під тиском громадськості вирішив доручити роботу місцевій фірмі. Тодішня власниця Вікторія Шимзер відповідала за його реалізацію. Леопольд, який помер у 1888 році, не доживши до цієї події.
Леопольд Шимзер добре розумів силу реклами. На надгробках, виготовлених його компанією, є стриманий, але добре помітний напис “L.Schimser”. Популярність та репутація компанії були настільки великими, що надгробки з цим підписом досі можна знайти на кладовищах у Кракові, Станіславові, Перемишлі, Золочеві, Калуші чи Надвірній, а також у Заліщиках та Кам’янці-Подільському.
Вікторія Шимзер, яка почала керувати компанією після смерті Леопольда, до кінця підтримувала високий художній рівень своїх виробів завдяки співпраці з такими художниками, як Михайло Ковальчук, Габріель Красускі та Петро Козакевич. Вона померла в 1908 році. Її, як і чоловіка, поховано на Личаківському кладовищі.
* Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі
Джерела:
Nicieja S., Ogród snu i pamięci, 2010
Pomnik Adama Mickiewicza we Lwowie, https://culture.pl/pl/artykul/pomnik-adama-mickiewicza-we-lwowie (доступ 22.09.2020)
Бірюльов Ю., Львівска скульптура, Lwów 2015
