Ян та Леопольд Шимзери

Слідом за Антоном Шимзером його молодший брат Йоганн (1793-1856), також випускник Віденської академії образотворчих мистецтв, на коротко приїхав до Львова у 1821 році, а з 1826 році назавжди перебирається до міста. Поки його брат працював у Львові, Йоганн пробував свої сили в Польщі Конгресовій, Молдові, Румунії та Угорщині. Але саме в Галичині він оселився, одружився, асимілювався (користувався польським відповідником свого імені- Ян) і залишив спадкоємців, які продовжували його діяльність.

Як і його брат, Ян Шимзер не зосереджувався лише на надгробних пам’ятниках. Він виконував декоративні роботи в палацах львівської та галицької аристократії, в т.ч. у палацах Бесядецьких та Чарторийських (фігура коня в натуральну величину), Холоневських та Стрембошів. Він також був автором барельєфів, які мали прикрашати львівську ратушу, але, на жаль, були втрачені під час пожежі. Національний заклад Оссолінеум найняв його для оформлення інтер’єру та фасаду новоствореного будинку у Львові. Він також допомагав братові у праці над замовленнями. Незважаючи на високу продуктивність Яна Шимзера, було знайдено лише один твір, підписаний іменем художника – це барельєфи, що прикрашають кам’яницю на вул. Князя Романа 24.

За 30 років своєї діяльності у Львові він залишив багато надгробків на Личаківському кладовищі (у 20 випадках його авторство не викликає сумнівів).

Найцікавішим із збережених робіт Яна Шимзера є скульптурна група на надгробку Матіаса Бауера (поле 5). Бауер був багатим купцем, який оселився у Львові під час австрійського поділу Польщі. Захоплений класицизмом, він оформив у цьому стилі свою кам’яницю (автором прикрас був скульптор Гартман Вітвер, який працював у Львові). Надгробний пам’ятник складається із 6 фігур, вписаних у трикутник – жінки та дітей, найімовірніше, перебуваюча в жалобі, родина покійного. У період класицизму подібні композиції були не рідкістю; зі старих описів Личаківського цвинтаря ми дізнаємось, що їх було більше, таких як, наприклад, поховання високородженої жінки (на жаль, невідоме ім’я), яке складалося з багатьох фігур, розміщених навколо чотирьохметрового постаменту з погруддям покійної). На жаль, у першій половині 19 столітті цей надгробний пам’ятник було ліквідовано, а скульптури перепродані. Тепер вони стоять окремо на новіших похованнях у різних частинах кладовища.

У творах Яна Шимзера, крім античних та міфологічних мотивів, фігурує чітко виражена християнська символіка. Два надгробки-близнюки – Странських * та Юзефа Абгаровича * – представляють реалістичну фігуру Христа, що падає під хрестом. Однією з найцікавіших пам’яток є надгробний камінь Міхала Шока, розташований на полі 5, з фігурою його покровителя – Архангела Михаїла, представлений художником у динамічний момент під час боротьби із Сатаною. На іншому надгробку ми можемо бачити плачку, яка обіймає хрест та Діву Марію, що топче змію; або уособлення трьох чеснот: Віри, Надії та Любові.
Художник охоче ділився своїми знаннями, за своє життя він підготував 25 учнів до іспитів на підмайстра каменяра.

Надгробки з майстерні Шимзера можна знайти і в інших містах Галичини, в тому числі на кладовищах у Ряшеві (включаючи два підписаних), Тернополі, Коломиї, Бродах, а також у Золочеві, Городку та Рудках.
Ян Шимзер помер у Львові у 1856 р. і був похований на Личаківському кладовищі. Майстерня перейшла до його сина Леопольда, який, незважаючи на те, що закінчив мистецькі студії у Відні, почувався краще в ролі управителя. Саме завдяки здібностям його та його дружини Вікторії бренд “Schimser” став провідним серед тих, хто надавав каменярські послуги у Львові у другій половині 19 століття. Окрім майстерні на Личаківській, була відкрита ще одна, на вулиці Пекарській, 97 (практично біля самих воріт Личаківського цвинтаря). У закладі працювали вісім скульпторів, багато майстрів та каменярів. Такі художники, як Антоні Кужава, Абель Марія Пер’є або Юліан Марковський ( племінник Леопольда), співпрацювали з компанією, а Шимзер також займався імпортом каменю для будівельних та художніх робіт. В нього можна було купити пісковик, граніт, мармур, алебастр, лабрадор. Постійна вітрина фірми знаходилась … в готелі Жорж. Найбільшим замовленням в історії фірми було, мабуть, постачання рожевого граніту з Італії у 1902 році для пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові та виконання всіх пов’язаних з ним каменярських робіт. Хоча прямий контракт з італійською компанією був би дешевшим, комітет з будівництва пам’ятника під тиском громадськості вирішив доручити роботу місцевій фірмі. Тодішня власниця Вікторія Шимзер відповідала за його реалізацію. Леопольд, який помер у 1888 році, не доживши до цієї події.

Леопольд Шимзер добре розумів силу реклами. На надгробках, виготовлених його компанією, є стриманий, але добре помітний напис “L.Schimser”. Популярність та репутація компанії були настільки великими, що надгробки з цим підписом досі можна знайти на кладовищах у Кракові, Станіславові, Перемишлі, Золочеві, Калуші чи Надвірній, а також у Заліщиках та Кам’янці-Подільському.

Вікторія Шимзер, яка почала керувати компанією після смерті Леопольда, до кінця підтримувала високий художній рівень своїх виробів завдяки співпраці з такими художниками, як Михайло Ковальчук, Габріель Красускі та Петро Козакевич. Вона померла в 1908 році. Її, як і чоловіка, поховано на Личаківському кладовищі.

* Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі

Джерела:
Nicieja S., Ogród snu i pamięci, 2010
Pomnik Adama Mickiewicza we Lwowie, https://culture.pl/pl/artykul/pomnik-adama-mickiewicza-we-lwowie (доступ 22.09.2020)
Бірюльов Ю., Львівска скульптура, Lwów 2015

Інформація про ваші дані.

Prosimy o potwierdzenie zapoznania się z poniższymi informacjami poprzez kliknięcie przycisku „Rozumiem” lub przycisku ”x”.

Prosimy o potwierdzenie zapoznania się z poniższymi informacjami poprzez kliknięcie przycisku „rozumiem”.

Szanowni Państwo,
25 maja 2018 roku zaczęło obowiązywać Rozporządzenie Parlamentu Europejskiego i Rady (UE) 2016/679 z dnia 27 kwietnia 2016 r. w sprawie ochrony osób fizycznych w związku z przetwarzaniem danych osobowych i w sprawie swobodnego przepływu takich danych oraz uchylenia dyrektywy 95/46/WE (określane jako „RODO”, „ORODO”, „GDPR” lub „Ogólne Rozporządzenie o Ochronie Danych”).

W celu dalszego świadczenia Państwu usług za pośrednictwem serwisu Fundacji Dziedzictwa Kulturowego, chcielibyśmy Państwa poinformować o przetwarzaniu danych oraz zasadach, na jakich będzie się to odbywało po dniu 25 maja 2018 roku.

Jakie dane przetwarzamy?
Chodzi o dane osobowe, które są zbierane w ramach korzystania przez Państwa z serwisu Fundacji Dziedzictwa Kulturowego, w tym zapisywane w plikach cookies.

Kto jest Administratorem Państwa danych?
Administratorem bazy danych jest Fundacja Dziedzictwa Kulturowego, z siedzibą w Warszawie (02-703) przy ul. Bukowińskiej 22/203, wpisana do Rejestru Stowarzyszeń, innych organizacji społecznych i zawodowych, fundacji oraz samodzielnych publicznych zakładów opieki zdrowotnej pod numerem KRS 0000439624, dla której akta rejestrowe prowadzi Sąd Rejonowy dla m.st. Warszawy, XIII Wydział Gospodarczy Krajowego Rejestru Sądowego, NIP 5213639823.

W jakim celu chcemy przetwarzać Państwa dane?
Dopasowujemy treści wyświetlane na naszych stronach do indywidualnych gustów i potrzeb oraz ciągle doskonalimy jakość oferowanych usług, korzystając z analiz Państwa danych.Przetwarzamy dane Użytkowników w celu analityki ruchu w serwisie, źródeł dotarcia, czasu spędzonego na stronie i tym podobnych aby móc stale poprawiać jakość serwisu. Przetwarzanie danych umożliwia nam zwiększenie bezpieczeństwa usług świadczonych za pośrednictwem Fundacji Dziedzictwa Kulturowego (np. wykrywamy osoby łamiące regulamin Serwisu, zagrażające innym Użytkownikom, boty). Przetwarzamy dane Użytkowników Fundacji Dziedzictwa Kulturowego w celu umożliwienia korzystania z serwisu (zgodnie z Regulaminem i Polityką Prywatności).

Jak długo będziemy przetwarzać Państwa dane?
Dane przetwarzamy od momentu udzielenia odpowiedniej zgody do momentu jej odwołania / żądania zaprzestania przetwarzania danych osobowych / żądania usunięcia przetwarzania danych osobowych przez ich właściciela. Dane zbierane w ramach profilowania przetwarzamy od momentu rozpoczęcia korzystania z serwisu Fundacji Dziedzictwa Kulturowego (wejścia na naszą stronę) do momentu wyrażenia sprzeciwu wobec profilowania.

Czy możemy przekazywać dane?
Fundacja Dziedzictwa Kulturowego przekazuje Państwa dane jedynie podmiotom przetwarzającym je na jego zlecenie i będącym jego podwykonawcami (np. firmom programistycznym) oraz na żądanie podmiotów uprawnionych do ich uzyskania na podstawie obowiązującego prawa (np. sądom). Państwa dane nie będą przekazywane poza Europejski Obszar Gospodarczy ani udostępniane organizacjom międzynarodowym, z wyjątkiem powierzenia przetwarzania, w niektórych przypadkach, naszym zaufanym partnerom wymienionym w Polityce Prywatności.

Do kogo można się zwrócić po dalsze informacje odnośnie przetwarzanych przez nas danych?
W przypadku jakichkolwiek wątpliwości dotyczących danych osobowych prosimy pisać do naszego Inspektora Danych Osobowych, iod@dziedzictwo.org , ul. Bukowińska 22/203, 02-703 Warszawa, Polska.

Jakie mają Państwo prawa w stosunku do swoich danych?
Posiadają Państwo prawo dostępu do treści swoich danych oraz prawo ich sprostowania, usunięcia, ograniczenia przetwarzania, prawo do przenoszenia danych, prawo wniesienia sprzeciwu, prawo do cofnięcia zgody w dowolnym momencie bez wpływu na zgodność z prawem przetwarzania, którego dokonano na podstawie zgody przed jej cofnięciem. Zgoda może zostać cofnięta poprzez wysłanie wiadomości e-mail na adres naszego Inspektora Danych Osobowych (adres iod@dziedzictwo.org) z adresu, którego zgoda dotyczy. Mają Państwo również prawo wniesienia skargi do GIODO w wypadku uznania, iż przetwarzanie danych osobowych Pani/Pana dotyczących narusza przepisy ogólnego rozporządzenia o ochronie danych osobowych z dnia 27 kwietnia 2016 r.
Dalsze informacje znajdą Państwo w Polityce Prywatności.

Jakie są podstawy prawne przetwarzania Państwa danych?
Fundacja Dziedzictwa Kulturowego przetwarza Państwa dane na podstawie prawnej zgodnej z obowiązującymi przepisami. Podstawą prawną przetwarzania danych w celu świadczenia usług dla Użytkowników Fundacji Dziedzictwa Kulturowego jest umowa (określona Regulaminem). Fundacja Dziedzictwa Kulturowego musi korzystać z danych Użytkowników w celu realizacji usług Serwisu Fundacji Dziedzictwa Kulturowego. Działania te obejmują również rozwój serwisu, lepsze dopasowanie wyświetlanych treści do indywidualnych preferencji Użytkowników, dokonywanie analiz w celu doskonalenia świadczonych usług oraz mechanizmów zapewniających bezpieczeństwo.
Podstawą prawną dla pomiarów statystycznych i marketingu własnego Fundacji Dziedzictwa Kulturowego jest tzw. uzasadniony interes administratora zgodnie z art. 6 ust. 1 lit. F RODO.
Podstawą prawną przetwarzania danych w celach marketingowych podmiotów trzecich odbywa się na podstawie odrębnej dobrowolnej zgody.

Serwis wykorzystuje pliki cookies, czyli pliki tekstowe zapisywane na komputerze Użytkownika, identyfikujące go w sposób potrzebny do umożliwienia niektórych operacji. Ograniczenia stosowania plików cookies mogą wpłynąć na niektóre funkcjonalności dostępne na stronach internetowych Serwisu. Dowiedz się więcej w Polityce prywatności.