Постаттю, яка, безперечно, залишила величезний слід у зовнішньому вигляді Львова в першій половині 20 ст, був. Зигмунт Курчинський (1886 – 1954).
Курчинський народився у Львові в родині бідного ремісника, він не раз зазнавав бідності в дитинстві. Освіту здобув у Львівській художньо-промисловій школі у класі Вишньовецького та Белтовського. Дякуючи стипендії Ференца Ліста, отриманій завдяки допомозі Тадеуша Рутовського, віце-президента Львова, він продовжив навчання в Академії образотворчих мистецтв у Кракові, а потім у Мюнхені та Парижі. Саме там він зустрів Августа Родена, у студії якого влаштувався на роботу каменярем. Цей художник мав великий вплив на всі подальші роботи Курчинського, відомого як “львівський Роден”.
Повернувшись до Львова, він швидко завоював популярність. Він працював переважно для потреб львівської архітектури, часто у співпраці з архітекторами Альфредом Захарєвичем та Фердинандом Касслером. Був товаришем архітектора Генрика Заремби. Від міста він отримав приміщення для студії в Палаці мистецтв у Стрийському парку, де створював твори дрібної пластики – медальйони, погруддя.
Ранні роботи художника відрізняють риси стилю модерну та імпресіонізму, пізніше вони еволюціонували до експресіонізму, суворої форми та арт-деко.
Він був дуже плідним художником, залишив кілька сотень робіт на фасадах львівських будівель. Варто згадати такі споруди, прикрашені скульптурами та барельєфами Курчинського, як: банк кредитного земського товариства на вулиці Коперніка та будівля страхової компанії Assicurazioni Generali Trieste навпроти; Будівля Торгово-промислової палати, школа Софії Стшалковської, інтер’єр Варшавської кав’ярні (не зберігся), кам’яниці на вул. Валовій, Костюшка, Конопницької, Словацького та багато інших.
У міжвоєнний період львівська архітектура відходить від оздоблення фасадів великою кількістю орнаментів. Художник зосередився на дидактичній та соціальній роботі. Працював вчителем в одній із львівських гімназій та художньо- промисловій школі, був міським депутатом. Однак ми можемо згадати деякі його роботи також з цього періоду: барельєф Меркурія на фронтоні будинку № 24 на Ринку або монументальні голови левів, що використовуються як балконні консолі в будинку родини Бачевських (Ринок 31), оздоблення Архієпископського палацу в Оброшині біля Львова. У всіх цих проектах художник співпрацював з архітектором та скульптором Броніславом Віктором.
У міжвоєнний період художник також зробив кілька робіт для Личаківського цвинтаря у Львові (ми точно знаємо про п’ять). Найголовніша з них – спорудження надгробку для Тадеуша Рутовського * з фігурою ревучого лева на високому цоколі. Також варто звернути увагу на надгробний пам’ятник Костянтина Вільгельма Станека * з розп’яттям незвичної форми та ангела з табличкою зі словом PAX * на надгробку Владислава Гжендзєльського. Станіслав Ніцєя також приписує йому фігуру розпачливого ангела і на могилі Болеслава Хоми.
Мало хто знає, що художник також робив … сатиричні малюнки для журналу “Szczutek”.
Під час Другої світової війни Курчинський втратив більшість свого доробку – його майстерню було пограбовано, а деякі роботи втопив сам скульптор у водоймі, побоюючись, що радянська влада, може вважала їх неправильними. Окрім робіт на цвинтарі та фасадах кам’яниць, збереглося лише 9 скульптур. Однак найбільшою була втрата сина, вбитого нацистами, та втрата дружини, яка покінчила життя самогубством у зв’язку з цією трагедією.
Після війни він із невісткою та онуками оселився у Вроцлаві, присвятив себе родині та читав лекції у Політехніці. Помер у 1954 році, похований на парафіяльному кладовищі Святого Сімейства у Вроцлаві.
*Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі
Джерела:
Nicieja S., Ogród snu i pamięci, 2010
Бірюльов Ю., Львівска скульптура, Lwów 2015
