Кипріан Годебський (1835-1909) походив з відомої у Польщі родини – був онуком Кипріана, легіонера та письменника і сином Франца Ксаверія – Листопадового повстанця, історика та куратора бібліотеки Оссолінських.
Через свою участь у повстанні та пов’язаних з ним репресіях, Франциск Годебський був змушений емігрувати.
Кипріян Годебський народився та здобув освіту у Франції, в т.ч. в студії Франсуа Жоффруа в Парижі, також отримав професійний досвід реставраційних робіт у Луврі. Особливо він прославився як хороший портретист.
Кипріян Годебський приїхав до Львова у 1857 чи у 1858 р. разом із батьком, який отримав посаду в Оссолінеум. Його приїзд збігся з будівництвом важливого для австрійської держави закладу, який було зведено під пильним оком губернатора Галичини графа Агенора Голуховського. Цим закладом був Будинок військових інвалідів. Масштабний проект мав бути не лише практичним, але й красивим. Будівлю, витриману в стилі романтизму, що імітує середньовічні замки, планували прикрасити монументальними скульптурами, що зображують австрійських архикнязів та фельдмаршалів, алегоріїми Війни та Миру, Австрії та Галичини. Молодого, тільки-но 23-річного Кипріяна Годебського було запрошено взяти участь у цих роботах. На території закладу була збудована каплиця, скульптурне оздоблення якої також походило з майстерні Годебського. Скульптор зобов’язався закінчити роботу протягом трьох років, але йому дозволили привезти помічників з Парижа для роботи під його наглядом. Так опинився у Львові Абель Марія Пер’є, який залишився тут до кінця життя, керуючи каменярською майстернею.
Під час перебування у Львові Годебський часто виконував менші роботи, переважно портрети – медальйони та погруддя, такі, як губернатора Галичини графа Агенора Голуховського, Максиміліана Оссолінського, Вінсенті Пола, Юзефа Ігнація Крашевського, Корнеля Уєйського чи Юзефа Дідушицького. Погруддям Голуховського він вразив усіх, бо «вгадав його справжнім художнім інстинктом» і чудово показав риси померлого графа, маючи у своєму розпорядженні лише неякісний портрет.
Залучений до оздоблення Будинку інвалідів, Годебський не шукав додаткових замовлень, але піддався на прохання Альфреда Млоцького, відомого у Львові політичного діяча, та зробив надгробний пам’ятник його тітки Гонорати Боженської *, засновниці кількох благодійних установ у Львові. Неоготичний нагробок має форму високого саркофага, оточений низькою, ажурною кам’яною огорожею. На вершині саркофага – фігура сумної молодої жінки. Сьогодні пам’ятник зберігся неповним, зі старих описів ми знаємо, що бракує алегоричних фігур Віри та Надії та давніх божеств Гіпнозу та Танатоса. Це був один із двох пам’ятників, які він зробив для Личаківського кладовища. Другий був вже закінчений Абелем Періє після того, як Годебський виїхав зі Львова. Він міститься у дальній частині кладовища, на могилі передчасно померлого письменника Валерія Лозинського, друга художника. Існують припущення, що художник, вірогідно, залишив ще кілька робіт на Личаківському кладовищі.
Крім того, Годебський вирізьбив також надгробний пам’ятник на Стрийському кладовищі у Львові (не зберігся через ліквідацію цвинтаря) та на кладовищі у Бродах для місцевого банкіра Карла Гауснера (підписаний, пошкоджений).
Кипріян Годебський провів у Львові кілька років, і невідомо, як склалася б його доля, якби він не зайнявся патріотичною діяльністю. За підтримку Січневого повстання він несподівано опинився у львівській в’язниці на 10 тижнів, а після звільнення вирішив повернутися до Франції, створив сім’ю, був призначений членом Французької національної академії, офіцером Почесного легіону, здобув світову популярність, його роботи розкидані від Санкт-Петербурга до Перу. Він ніколи не зрікся свого походження, охоче відвідував країну, навіть мешкав кілька років у Варшаві, часто бував у Львові. Для польської столиці він зробив пам’ятник Міцкевичу, який прикрасив місто в 1898 р. Також у Львові, в 1901 р. було встановлено пам’ятник його авторства, присвячений його першому львівському меценату, тому, хто вірив і підтримував його талант на початку його мистецького шляху – Агенору Голуховському (зруйнованому радянською владою в 1947 р.)
Кипріян Годебський помер у 1909 році в Парижі.
*Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі
Джерела:
Zawadzki W., Cyprian Godebski, “Tygodnik Ilustrowany”, 22 VIII 1872, nr 247, s. 86
Konstantynów D., Cyprian Godebski, w: Polski Petersburg, http://www.polskipetersburg.pl/hasla/godebski-cyprian (dostęp 25.09.2020)
Бірюльов Ю., Львівска скульптура, Lwów 2015
