Теодозія Бриж (1929-1999) була представницею повоєнного покоління українських художників, яке, всупереч панівним тенденціям соцреалізму, створило свій власний, впізнаваний стиль.
Походила з Волині. Її дитячі роки припали на Другу світову війну. Вона відвідувала таємні заняття, як і її батько, була залучена в українське підпілля (УПА), за що сім’я була репресована комуністичною владою. Після війни закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва за спеціальністю монументальна скульптура. Закінчивши освіту, вона залишилась у Львові. Її майстерня була місцем зустрічі львівських художників та дисидентів 1960-х.
На відміну від нав’язаного стилю соціалістичного реалізму, Теодозія Бриж цікавилася західним мистецтвом, впроваджуючи у свою творчість авангардні теми, що не подобалося владі. Цензори часто приходили до її майстерні з лінійкою, перевіряючи пропорції скульптур. Трагічний досвід війни також залишив значний слід у її творчості.
Її спадщина складається з понад 200 робіт та проектів, з яких приблизно 30 були реалізовані в публічному просторі. Художниця була автором низки пам’ятників та паркових скульптур. Основними темами її творчих інтересів були особистість жінки та історія, в тому числі та, яку в той час не викладали в школах. Серед її творінь можна також знайти ті, що надихалися літературою та фольклором. Загальною рисою її стилю є асиметричність, вигнуті лінії, строгі обличчя та відсутність деталей. Виняток становлять пам’ятники, які скульпторка зробила у більш реалістичному стилі для полегшення їх сприйняття. Найважливіші з них: пам’ятник Юрію Котермаку у Дрогобичі, пам’ятник Данилу Галицькому та молодому Данилу з братом у Володимирі Волинському та пам’ятник жертвам фашизму в тому самому місті (як співавторка з Євгеном Дзиндрою). Скульпторка також була автором пам’ятників Шевченку, на що тодішня комуністична влада дивилася косо. Один вдалося розмістили у непомітному місці рідного міста художниці, другий влада подарувала до Канади.
Скульпторка зробила низку надгробків для Личаківському кладовищі, які можна бачити на могилах видатних особистостей (інші не могли розраховувати на таку відзнаку в радянські часи). Що привертає увагу насамперед, та є рідкістю на цвинтарі – це абстрактний надгробний пам’ятник графіка, Леопольда Левицького. Надгробок, з одного боку, перегукується зі стилем його творчості, а з іншого, утворює ініціали померлого. Ще одна абстрактна композиція була розміщена на могилі живописця Олекси Шатківського. Бриж також є автором фігури Орфея на надгробку всесвітньо відомої оперної співачки українського походження Соломії Крушельницької (на головній алеї кладовища). На надгробку історика Івана Крип’якевича встановлена скульптура з давньоруської тематики.
Художниця зробила чергову скульптуру на могилі свого сина, який помер у віці 16 років. Він не такий монументальний, як інші, на ньому зображений хлопчик, який спить, покритий крилом лелеки, і в ньому відчувається набагато більший емоційний заряд, ніж в пам’ятниках, виготовлених на замовлення. Кажуть, скульпторка не дозволяла чистити надгробок сина, вона хотіла, щоб він поріс мохом.
Надгробний пам’ятник її авторства також можна знайти на Янівському цвинтарі, на могилі поета Богдана Ігоря Антонича.
Художниця померла у Львові та похована на Личаківському кладовищі неподалік сина. Сьогодні у її майстерні діє музей, де щороку, в річницю її смерті, збираються друзі художниці, щоб згадати її.
Джерела:
Стадницька Л., Мистецький дивосвіт Теодозії Бриж – Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека http://libr.rv.ua/ua/virt/159/ (dostęp 8.10.2020)
