Абель Марія Шарль Пер’є (бл. 1825-1881) народився в маленькому містечку недалеко від Парижа. Він прибув до Львова у 1858 році як помічник Кипріяна Годебського для участі у праці над скульптурними оздобленнями Будинку військових інвалідів. Пер’є швидко проявив свою індивідуальність і почав працювати самостійно. Після від’їзду Годебського в 1863 році він вирішив залишитися у Львові, створив сім’ю та пов’язав своє життя із містом до кінця життя.
У перший період Абель Марія Пер’є працював разом з Годебським у його студії, розташованій недалеко від Будинку інвалідів. Після від’їзду друга він приєднався до майстерні Леопольда Шимзера. Дослідники приписують йому кілька надгробків на Личаківському кладовищі, підписаних іменем Шимзера – власний підпис у Львові ще треба було заробити. Цікаво, що коли художник почне підписувати свої роботи власним прізвищем, він буде використовувати три свої імені як взаємозамінні.
У 1860-х роках Пер’є був головним представником напрямку романтизму в цвинтарному мистецтві Львова. Одним із найцікавіших прикладів його творів є ангел, що дивиться у небо, виконаний близько 1863 року. Він присів на саркофаг родини Гешопфів, прикрашений траурною коронкою. Фігура-близнюк прикрашає могилу Юзефи Сірославської, а з досліджень ми знаємо, що подібні скульптури художника можна було знайти на неіснуючих нині Городецькому та Стрийському цвинтарях. Важливою віхою першого етапу художника у Львові також є реалізація надгробного пам’ятника Кароля Шайнохи (у співпраці з Парисом Філіппі) *.
Наступний етап у творчості Абеля Пер’є починається в 1877 році, коли вже немолодий художник вирішує стати незалежним і відкриває скульптурно-каменярську майстерню під своїм ім’ям. Вона містилася за адресою вул. Пекарська 21. Майстерня мала патент (ліцензію) на виготовлення надгробків, але не на декоративні роботи на фасадах будівель. З цього періоду походить (підписаний) мармуровий пам’ятник Олександру Фредрі в костелі в Рудках (близько 1877 р.), оздоблений портретним медальйоном драматурга, гербом та алегоричною композицією. На жаль, спадщина художника з того періоду невелика – вже в 1881 р. Пер’є помирає від туберкульозу.
Окрім цвинтарних робіт, Пер’є займався також сакральною скульптурою. Найвідоміша його робота – фігура св. Петра, що стоїть перед входом до костелу того самого святого на Личаківській вулиці (нині православна церква).
Після смерті скульптора його майстерню перебрав партнер з Брюсселя Антоні Джуліан Маріко (у Львові діяв під псевдонімом Горголевський). Він також був творцем надгробків (у тому числі один з підписом) – на могилі Фердинанда Цитра де Фрайзельфельда (поле 16) і, ймовірно, вірменського архієпископа Гжегожа Ромашкана. *
Підростаючий син Пер’є, Генрик (на момент смерті батька мав несповна 18 років), також став талановитим скульптором. Незабаром він змушений був взяти на себе керівництво фірмою свого батька. В умовах жорсткої конкуренції в каменярській діяльності Генрик Пер’є вирішив перенести майстерню ближче до головних воріт кладовища – за адресою No 87 на вулиці Пекарській (сьогодні 73), а в 1906 році він придбав у вдови, Вікторії Шимзер, приміщення колишньої фірми її чоловіка – Леопольда Шимзера. Генрик Пер’є модернізував заклад, створив таким чином потужну компанію з давніми традиціями, з якою не міг конкурувати жоден каменярський заклад у Львові. Саме фірма “Пер’є” поставила монументальний хрест на могилі Леопольда Шимзера та його сім’ї.
На відміну від Леопольда Шимзера, Генрик Пер’є любив брати в руки молоток і різець. Він залишив по собі чимало цікавих робіт на Личаківському кладовищі, зокрема, перш за все, саркофаг “Залізної компанії” *, виконаний у 1886 році, – домінуючий, художній елемент на тлі скромних поховань поля Листопадових повстанців. Надзвичайно зворушливо виглядає надгробний пам’ятник родини Барвичів, встановлений після смерті від “іспанки” дочки шанованого інженера, директора залізниці та міських трамвайних мереж. Покійну дівчину зобразили на надгробку з книгою в руці.
Він також є автором сусіднього монументального надгробка губернатора Галичини Леона Пінінського *, увінчаного фігурою ангела. Багато талановитих художників співпрацювали з фірмою Пер’є, тому сьогодні важко встановити авторство більшості пам’ятників, що вийшли з її майстерні.
Від батька, який помер у 1928 році, фірму успадкував Казимир Пер’є. Вона функціонувала до 1939 р., коли, разом із фабрикою Людвіка Тировича, була націоналізована радянською владою відразу після приходу до Львова. Після війни Казимир Пер’є жив у Кракові, був одним з небагатьох досвідчених інженерів, які створили технічні засоби для польської каменярської промисловості після Другої світової війни.
*Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі
Джерела:
źródła:
Бірюльов Ю., Львівска скульптура, Lwów 2015
Nicieja S., Ogród snu i pamięci, 2010
Świdnica – Kraków – Skała, czyli jak powojenna zmiana granic wpłynęła na losy szkolnictwa kamieniarskiego, “Nowy Kamieniarz” nr 59, III-IV 2012
