Антоній Шимзер (1790-1838) був скульптором, який залишив по собі вагомий слід на Личакові у 20-30 роках 19 ст. Саме він розпочав династію, яка продовжувалася кілька поколінь і була тісно пов’язана з мистецтвом цвинтарної скульптури.
Шимзер народився в 1790 р. у Відні. Перші кроки до професії він зробив у майстерні свого батька, теж скульптора, потім вчився в Академії мистецтв рідного міста, а згодом у Мюнхені та Парижі, які на той час були ведучими осередками навчання митців у Європі. Львів та цвинтарні надгробки не були мріями його життя, його прагнення сягали академічної кар’єри, він мріяв викладати у Краківській Академії мистецтв, але позаяк слабо володів польською мовою, його кандидатура була відхилена. Ось чому він перебрався до Галичини, хоча мешкав і в Римі, і в Братиславі.
Зовсім неочікувано молодий талант підтримала родина князів Понінських, які були вихідцями з Великої Польщі. Двадцятитрирічний Шимзер виконав для їх резиденції на Поділлі ряд робіт. Цікаво, що та ж сама сім’я замовила величні епітафії померлим дітям в одного з найвидатніших скульпторів епохи класицизму Бертеля Торвальдсена. З такими високими рекомендаціями Львів дуже сердечно прийняв Шимзера, а аристократичні родини вишикувалися в чергу, щоб замовити в нього скульптурні оздоби своїх палаців. Художник працював для Замойських, Холоневських (палац не зберігся), Целецьких (збереглася від палацу в’їздна брама та два леви. Опісля цей палац був набутий Бачевським для своєї фабрики).Працював Шимзер і для нової буржуазії – німців та австрійців, які оселилися у Львові після приєднання Галичини до імперії Габсбургів. Головним мотивом робіт Антонія Шимзера були античні сюжети з міфології, так особливо популярні в часах моди на класицизм.
Подібно, як його попередник і в певний час конкурент, Гартман Вітвер – перший класицистичний скульптор німецького походження, що переїхав до Львова, Шимзер не обмежувався декоративною скульптурою, а працював також на потреби цвинтаря. Після смерті Вітвера він перебирає на себе його майстерню на вул.Личаківській. Дослідники налічили понад 20 нагробків, виконаних Шимзером та збережених до сьогодні. У мистецтві цвинтарної скульптури Шимзер також черпав натхнення у міфологічних сюжетах, нерідко його композиції складалися з багатьох постатей, ніби застиглі кадри глибокої символіки. Саме він започаткував в іконографії Личаківського цвинтаря незвичайно популярну постать Гіпноза – грецького бога сну, зображав його у вигляді крилатого задуманого юнака, а його атрибутами є букети та вінки з макових головок (символ сну), а також погашений смолоскип ( темрява, кінець життя).
Найцікавіші надгробки на Личаківському цвинтарі авторства Антонія Шимзера можна побачити на полях 7 та 10. Ними є зокрема композиція на могилі членів родини Браєрів, Транклів та Вайглів, де Гіпноз з букетом маків нагадує розпорядника таємничої церемонії, що веде за руку жінку, яка покірно схилила голову. Доповнює композицію юнак, який тримає в руках лакримарій – античну вазу для сліз.Глядач розуміє, що він став став свідком виняткового моменту – перетинання межі між життям та смертю, моментом вічного сну.
Наступною цікавою роботою неподалік є надгробок Юліани Нефатер. Ми бачимо тут сцену коронації – центральна постать з закритими очима ступає донизу по сходах, приймаючи зіркову корону, символ вічної ночі, з рук якоїсь міфічної постаті. Обабіч чекає крилатий геній з пальмовою галузкою, символом перемоги.
Антоній Шимзер також виконував монументальні надгробки у формі саркофагів та обелісків. Їх замовляли люди високої суспільної позиції, такі, як Ян Гаузнер – власник банківського Дому Гаузнер і Віолланд (Шимзер також працював при оздобленні екстер’єру нового крила банку на куті Гетьманських Валів та вул. Коперніка), чи намісник Галичини барон Франц фон Гауер. Надгробок останнього дуже нагадує роботи вчителя Шимзера Антоніо Канови, який використав в надгробку Папи Климентія XIII тему брами в потойбіччя, вхід до якої охороняють два леви.Ідентичний мотив можна побачити на 7 полі Личаківського кладовища. Вплив Канови на Шимзера можна також побачити в композиції епітафії Гауера в костелі оо.домініканців, яка напрочуд нагадує надгробок Вітторіо Альф’єрі у Флоренції.
Зворушують надгробки, на яких Шимзер зображає членів родини в момент великої журби. У цій групі уваги заслуговує надгробок Розалії Меленівської* з постаттю застиглого у журбі чоловіка та семи заплаканих дітей (наймолодший ще немовля), які оточують труну.
Випадок хотів, щоб Шимзер закінчив свою кар’єру майже тим самим, що і Гартман Вітвер – надгробком вдівця з дитиною, який оплакує померлу дружину (надгробок Юзефи Моравець, поле 22).
Антоній Шимзер помер бездітним в 1838 р. у Львові. Його поховали на Личаківському цвинтарі, поле 11. Учень Шимзера та наступник класицистичних традицій у цвинтарній скульптурі Поль Ойтеле поставив на його могилі скромний надгробок. Майстерню Антонія успаткував його молодший брат Ян.
*Надгробок відреставровано за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі
Джерела:
Nicieja S., Ogród snu i pamięci, 2010
Мельник І.,Загайська Р., Антон Шімзер на камяницях і цвинтарях Львоваhttps://zbruc.eu/node/32816 (доступ 22.09.2020)
